Запропонуйте дітям

Вчаться правилам безпечної  поведінки.

Підготовка до навчання в школі - мета вихователів старшої групи:

 Меркулової О.В., Катишевої Л.В.  

Громадянське виховання   Вшанували бійців АТО

Виховання  доброти

Піклуємося про рідну природу - виховуємо доброту.

Новорічний святковий ранок.

патріотичне виховання 

Вихователь - Вовк Валентина Василівна

 Ознайомлення з рідним містом Берегово

   Кожен момент ознайомлення дошкільнят з рідним містом   пронизаний вихованням поваги до людини-трудівника, захисника міста, гідного громадянина. Завдання залучення дітей до життя міста, його історії, культури, природи найбільш ефективно вирішується тоді, коли на заняттях встановлюється зв’язок поколінь та пізнання найближчого оточення обов’язково пов’язується з культурними традиціями минулого.

                  Місто Берегово розкинулося на берегах невеликої річки Верке, у підніжжія гір, схили яких засаджені виноградниками. Воно відоме давніми традиціями виноградарства і виробництва вина.

                 Заглянемо для початку в історію. Слід одразу нагадати, що історія закарпатського Берегова надзвичайно цікава. Відоме місто насамперед тим, що воно здавна вважається неофіційним центром угорської діаспори, що мешкає на території області. За час свого існування декілька разів змінювало свою назву. Перша згадка датується 1063 роком – тоді це був мисливський маєток герцога Ламперта, молодшого сина угорського короля Бейли І. Так і було зазначено у документах тієї епохи – Villa Lamperti, або Лампертхаза, тобто помістя Ламперта. Згодом, під час правління короля Гейзи ІІ, сюди були запрошені поселенці, німці-сакси з далекої Саксонії. Вони стали першими ремісниками, які почали облаштовувати місто. І воно змінює назву на Лампертсас.  Починаючи з 1504 року місто в документах називали Берегсасом.

   Рідне місто.       Заняття з дітьми старшого дошкільного віку.

Мета: узагальнювати та розширювати знання дітей про місто, в якому вини живуть; викликати бажання пізнати найближче оточення дітей (дитячий садок, вулиця, місто, рідний край); знайомити  з національною символікою, культурними традиціями минулого рідного міста; виховувати почуття приналежності до свого народу, повагу до людини-трудівника, гідного громадянина; залучати дітей до життя міста, його історії, культури, природи.

Підготовча робота: ознайомлення з історією міста, екскурсія містом, відвідування музею, визначних місць; перегляд картин-ілюстрацій, відео про місто Берегово; читання легенд, віршів про місто; прослуховування пісні «Берегсас»; бесіди про визначних людей міста (художників, співаків, трудівників); відвідування бесейну з термальними водами, заходів для дітей, які відбуваються у місті.

Обладнання: дві ляльки у національному угорському та українському вбранні, символіка міста (герб, прапор), карта Берегова, відеопроектор, ілюстрації, фотоматеріали.

Хід:

Вихователь:

– У гості до нас завітали дві подружки – ляльки: Наталка та Еріка. Привітаємося із ними.

- Діти, а чому вони привіталися по-різному. На якій мові привіталася Наталка? (на українській). А Еріка? ( на угорській)

- У що вбрана лялька Еріка? ( угорське парто)

- А що на голові у Наталки? (український віночок)

- Хто з них українка, а хто угорка?

- Наталка нам говорить, що вона живе у місті Берегово, Еріка говорить, що живе у Берегсасі? Як ви гадаєте, вони живуть в одному місті, чи у різних?

- Вони живуть в одному місті, але називають його по-різному. Тут живуть і українці, і угорці. Всі тут живуть дружньо і поважають один одного. Давайте разом пограємо  у гру «Потанцюй у віночку».

Рухлива гра «Потанцюй у віночку». Діти стають у коло і передають один одному віночок під українську танцювальну музику. Коли музика зупиняється, той у кого віночок виходить на середину кола. Якщо уе дівчинка, вона танцює сама у віночку, якщож це хлопчик, від одягає віночок будь-якій дівчинці і вони танцюють удвох.

- Діти, а чому наше місто має дві назви? Пригадаємо легенду про місто Берегово.

Легенда про Берегово

          Колись на місці теперішнього Берегова простягався широкий степ. Сюди пригнав із села Великі Береги своє стадо на пасовисько пастух Сас. Тут його стадо зустрілося з іншою чередою, яку господар пригнав сюди теж пасти. В такій зустрічі не було нічого незвичного, на пасовищі цьому було місця доста і на ньому могли пастися десятки інших стад. Замість того, щоб мирно пройти один повз одного, бики-вожаки обох черед сердито кинулися у бій. Це були два бики-велетні. З диким ревом, з налитими кров’ю очима, риючи копитами землю й здіймаючи куряву, вони тіснили один одного, зіткнувшись лобами. Довго тривав цей герць, аж поки не переміг Сасів бик і прогнав свого суперника з його чередою. Сас лишився єдиним господарем на пасовищі. Коли ж він підійшов на місце бою, де стояв бик-переможець, то побачив на  розритій копитами й рогами землі, щось блискуче. Це були золоті гроші. Сас почав на тому місці розкопувати землю і знайшов там цілий лорець золотих дукатів. Величезний скарб.

    Від того часу Сас свого бика-переможця утримував у великій пошані. Шовковою травою годував, джерельною водою напував. Щоб увінчати для нащадків його перемогу, дав вирізьбити на камені його голову й поставив цей камінь під горою склепіння храму в своєму селі Великих Берегах.

    Сас на знайдені гроші збудував місто, яке назвали його ім’ям Берегсас. На тому місці, де відбувся бичачий герць, він збудував на правому березі річки Верке великий храм, де над північним, обернутим у бік гір порталом з лівого боку змурував витесане з камення зображення своєї голови. А з правого боку він змурував зображення лева як герба нового міста.

Показ ілюстрацій та фотографій.

Читання вірша «Наше місто Берегсас»

Наше місто дороге,

Звуть його Берегове.

Хоч воно і невелике,

Всі говорять по привичці –

Берегово-Берегсас

Вабить всіх гостей до нас.

З-за кордону приїзджають

Архітектуру розглядають

Та відвідують музеї,

Відпочивають у готелі.

А щоб покращити здоров’я

Басейн термальний допоможе.

І запах дивної природи

Зачарує наче ода.

Ось таке наше містечко,

Мов пташиноє гніздечко.

Бо живуть у цьому місті

І угорці й українці.  (авторський вірш)

-   Місто Берегово знаходиться на Закарпатті. Через місто протікає канал-річка Верке через який у центрі перекинуто найстаріший міст Закарпаття. (показ фотографії)

- Діти, подивіться на символ-знак. Що це за символ? Як він називається?

- Так, це герб міста Берегово. На ньому зображений золотий лев на блакитному тлі.

- А який наш український герб?  Так, тризуб. Що він означає? ( розглядання зображень гербів)

- Це – батько, мати і дитя. Він символізує мудрість, силу і любов.

- Діти, а як називається наш дитячий садок? («Казка»). Давайте з вами зробимо маленьку подорож і пригадаємо, де ми були у нашому місті.

Вихователь розкладає по груповій кімнаті ілюстрації та фотографії визначних місць міста. Пропонує по черзі підійти і розглянути їх.

-         Наше Берегово заслуговує на прогулянку визначними місцями. Ось історична архітектурна споруда Воздвиженського собору, Реформатської церкви, які є пам’ятниками храмового будівництва.

-                     Краєзнавчий музей у Графській садибі.

-                     У Берегові є школи, гімназії – українська та угорська. Хто вчиться в школах? Так, учні.

-                     А це велична старовинна споруда у центрі міста. Тут зараз знаходиться Закарпатський угорський інститут, де вчаться студенти.

-                     Важливу роль у нашому місті для відпочинку відіграють басейни з термальними цілющими джерелами. Вода до них надходить з-під землі. Вона лікує багато хвороб і тому до нас їдуть люди з усієї України.

- Пригадаємо, як ви також там відвідували малий басейн, вчилися плавати. (розгляд фотографій)

-         А ось памятник угорському поету Шандору Петефі. Послухаємо його вірш про рідний край. (читання вірша Ш.Петефі)

Тут колисала матінка мене,

Тут сонце, наче в юності, ясне,

З-під хмари усміхається мені,

Як синові, на рідній стороні.

Щасливий той, хто в цю лиху годину

Під теплий дах зібрав свою родину!

Щасливий той, хто жінку й діти має!

Коли родина ввечері збереться

І хмиз сухий у грубі запалає, -

Мала хатина замком нам здається,

А слово, вимовлене в ці хвилини,

Від серця щирого до серця лине.

-   Наше місто було свідком багатьох визначних подій. Тут працювали талановиті педагоги, художники, лікарі, історики.

- Ми з вами також відправляємося на виставку. Чи знаєте ви, що таке виставка? Виставка – це показ, виставляння на показ, щоб багато з людей могли побачити. Повторите слово «виставка» і запам’ятаєте його. А тепер ми відправляємося на виставку медальок. Такі медальки виліплювала скульптор Ганна Горват. Ми вже говорили по неї, бачили її роботи. Пам’ятаєте?

-   Член спілки художників України, почесна громадянка Берегова жила і творила у рідному місті, любила Берегово, простих селян, рядових робітників та своїх земляків. На Всесоюзній виставці медальєрного мистецтва у Москві вона нагороджена срібною медалью. Головним у творчості Г. А. Горват є любов до рідного краю.  Її руками виготовлено більше 13.000 скульптур і медалей, значна кількість з яких стали відомими не тільки в Україні, а і в багатьох зарубіжних країнах. Особливо відома її скульптура “Вселюжі”.

Розглядання експонатів виставки

-         Які саме медальки сподобалися вам найбільше? Чому?

Барельєфне ліплення «Медальки»

- Ми зробимо декоративну медальку схожу на ті, які ліпила Ганна Горват. Давайте повторимо це слово й запам'ятаємо його. («Медалька»)

Вихователь показує знайомі дітям прийоми барельєфного ліплення (розкочування, загинання, сплющування, розмазування) і елементи візерунків (ягідка, квітка, завиток, лінія). По закінченню ліплення вихователь пропонує організувати виставку робіт.

До групи заходить завідувачка, розглядає виставку фотографій та виготовлених медальок.

- Діти, ви справді любите й шануєте своє місто. Коли підростете, привітно будете зустрічати гостей з усієї України та з-за кордону, бо ви справжні Берегівчавни, Закарпатці.

Виховання патріотичних почуттів у дошкільників

при ознайомленні з рідним містом

Вихователь - Мітре-Уйварі Ільдіко Шандорівни

       Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.

             Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.

             До ефективних методів і форм організації патріотичного виховання належать: екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць; розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми; узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури; запрошення членів родин у дитячий садок; спільні з родинами виховні заходи (День сім'ї, свято бабусь тощо); зустрічі з батьками за межами дошкільного закладу, за місцем роботи та ін.

        Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

         Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.

              Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася.

             У цьому зв’язку, як нам здається, величезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

             До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:

• формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);

• формування духовно-моральних взаємин;

• формування любові до культурного спадку свого народу;

• виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;

• почуття власної гідності як представників свого народу;

• толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.

                 Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазначені. Це не лише виховання любої до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.

                Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.

              Склалася думка, що шлях до виховання любові до Батьківщини формується за логікою „від близького до далекого” – від любові до батьків (точніше рідного дому), до дитячого садка, до вулиці, міста, любов до рідної країни. Необхідно замислитися, чи дійсно цей „територіальний підхід” ефективний у вихованні такого складного та багатогранного соціального почуття, як любов до Батьківщини. Очевидно, справа не у розширенні „території”, а в тому, щоб створити умови для вирішення завдань патріотичного виховання, для формування у дітей почуттів і ставлень, що складають зрештою патріотизм: приязнь, вірність, почуття власності та усвідомлення того, що ти свій, ти потрібен. У дошкільників поступово формується „образ власного дому” з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття „батьківського дому” лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни.            

               Добре, якщо батьки або вихователі зроблять фотографії дітей на вулиці, або зроблять кінозйомку прогулянки, а потім в групі подивляться фільм і розкажуть про цю вулицю.

              Наступний етап – виховання любові та приязного ставлення до свого рідного міста.

              Ця частина роботи потребує більше опиратися на когнітивну сферу, на уяву дитини та її пам’ять.  Для дитини місто конкретизується вулицею, тобто вона усвідомлює себе перш за все жителем своєї вулиці. Щоб діти „відчули” своє місто, їм необхідно про нього розказувати та показувати його. Разом із батьками діти їздять по місту. Інколи екскурсію вдається організувати також дитячому садку.

           Діти старшого дошкільного віку можуть і повинні знати назву свого міста, його головні вулиці, визначні місця, музей, театри та ін.

Виховання ставлення до своєї країни ґрунтується на когнітивному компоненті: дітям повідомляють інформацію, яку вони повинні і можуть засвоїти. Особливістю є те, що знання повинні бути емоційними і спонукати дитину до активної діяльності.

          Назву країни закріплюємо з дітьми в іграх („ Хто більше назве країн”, „З якої країни гості”, „ Чия це казка”, „З якої країни ця іграшка”), у вправах типу „ Із різних назв країн визнач нашу країну”, „ Пошукаємо нашу країну на карті, глобусі”, „ Як написати адресу на конверті” тощо.

                 Діти повинні знати назву столиці нашої Батьківщини, її визначні місця. Розгляд ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, розповіді дорослих, фотографії, екскурсії, малювання, ігри-подорожі – все це допомагає вирішувати поставлене завдання. Дітей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн. Розповідають де і коли вони можуть їх побачити.

                Звісно, що звертати увагу можна не лише на національні символи і традиції України. Навіть просто доносячи папірець до смітника, потрібно пояснювати малюкові, що ви любите свою вулицю (село або місто) і хочете, щоб вона була чистою і красивою.

          Багато соцмереж і сайтів із новинами полюбляють публікувати списки незвичних місць у містах і селах України, цікавих будинків, прикрашених панно, розписами чи мозаїками, або й просто красиві панорамні світлини.  Ми роздрукували   фотографії рідного міста  і вирушили дітьми у «мандрівку» по  ньому. Знаходили   місця, порівнювали з баченим.          

                   Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до пам'яті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну; поваги до воїнів — захисників, кордонів Батьківщини. Діти з щирою вдячністю йдуть разом із батьками та вихователями до обеліска Слави, покладають квіти. Дуже великий вплив мають бесіди, зустрічі з ветеранами, екскурсії, використання пісень, віршів, наочного матеріалу. Добре коли після кожного заходу малята беруть у руки олівці та фарби й відтворюють свої враження в образотворчій діяльності.

             Ознайомлення з рідним містом - один із засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

            В доступній формі доводимо дітям історію міста Берегово. Розповідь будуємо у вигляді казки-легенди. Про сучасне місто знання даємо через розгляд ілюстрацій та екскурсії.

             Успішний розвиток дошкільнят при ознайомленні з рідним містом можливий лише за умови їх активної взаємодії з оточуючим світом емоційно-практичним шляхом, тобто через гру, предметну діяльність, спілкування, працю, навчання, різні види діяльності, властиві дошкільному віку.

               Необхідно зазначити, що морально-патріотичне виховання дошкільнят на краєзнавчому матеріалі ґрунтується на таких засадах:

• Формування особистісного ставлення до фактів, подій, явищ у житті міста, створення умов для активного залучення дітей до соціальної дійсності, підвищення особистісної значущості для них того, що відбувається навкруги.

• Здійснення діяльнісного підходу до залучення дітей до історії, культури, природи рідного міста, тобто вибір самими дітьми тієї діяльності, в якій вони хотіли б відобразити свої почуття, уявлення про побачене та почуте (творча гра, придумування оповідань, виготовлення поробок, придумування загадок, аплікація, ліплення, малювання, проведення екскурсій, участь у благоустрої території, охороні природи і т. п.).

            Я провела екскурсію з дітьми до стародавньої римо-католицької церкви, про яку складена легенда. (додаток)

• Залучення дітей до участі в міських святах з тим, щоб вони могли долучитися до атмосфери загальної радості та піднесеного настрою. Познайомитися із жителями рідного міста – носіями соціокультурних традицій в народних ремеслах, танцях, піснях.

• Створення відповідного розвивального середовища в групі та дошкільному закладі, яке б сприяло розвитку особистості дитини на основі народної культури з опорою на краєзнавчий матеріал (міні-музей народного побуту, предмети народного ужиткового мистецтва, фольклор, музика тощо), і яке б дозволило забезпечити потребу в пізнанні його за законами добра та краси.

Загальновідомо, що досить складним в роботі по ознайомленню з рідним містом, особливо з його історією та визначними місцями, є складання розповіді для дошкільнят. При цьому необхідно пам’ятати наступне.

• Супроводжувати розповідь наочними матеріалами: фотографіями, репродукціями, слайдами, схемами, малюнками та ін.

• Звертатись до дітей із запитаннями в ході розповіді, щоб активізувати їх увагу, викликати бажання щось дізнатися самостійно, спробувати про щось здогадатися, запитати. Спонукати мислення дітей проблемними запитаннями: „ Як видумаєте, чому саме на цьому місці люди вирішили побудувати місто? Звідки така назва? Що вона може означати?”.

• Не називати дат: вони утруднюють сприйняття матеріалу. Використовувати такі вирази: „ Це було дуже давно, коли ваші бабусі та дідусі були такими ж маленькими, як ви” або „ Це було дуже-дуже-дуже давно, коли ваших мам, тат, бабусь та дідусів ще не було на світі”.

• Використовувати доступну дітям лексику, пояснювати значення незнайомих слів, не вживати спеціальної термінології, не перевантажувати розповідь складними граматичними конструкціями.

            Тематичні блоки роботи з дітьми по ознайомленню з рідним містом.:

1. Історія міста. Назва. Чому тут виникло поселення людей?

2. Найбільша площа. Моя вулиця. На якій вулиці розташований мій дитячий садок? Вулиці нашого міста.

3. Визначні місця нашого міста. Пам’ятники, будівлі, музеї, театри.

4. Праця дорослих. Підприємства нашого міста. Чим прославлене місто.

5. Герб міста. Які символи на ньому зображені. Як вони пов’язані з історією нашого міста.

6. Видатні люди рідного міста. Чиїми іменами названі вулиці, школи, підприємства. Чому? Які люди прославили наш край?

7. Природа рідного міста. Які дерева, квіти прикрашають вулиці міста. Яких рослин найбільше. Як називається ріка, на березі якої розташоване місто. Які корисні копалини є в нашому краї, місті.

8. Культура рідного міста. Які музеї, бібліотеки є в місті. Навчальні заклади, школи, дитячі садки.

9. Культура поведінки в рідному місті. Як поводити себе на вулиці, в транспорті, музеї, театрі, на прогулянці, на загальноміських святах.

10. Відпочинок у нашому місті. Де люблять відпочивати жителі рідного міста. Які є традиції, свята. День міста.

11. Захисники нашого міста. Хто слідкує за спокоєм, добробутом людей у місті. Хто допомагає людям в надзвичайних ситуаціях. Хто такі ветерани. Як в нашому місті святкують День Перемоги.

         Тематичні блоки можуть інтегруватися з будь-яким етапом пізнання дитиною рідного міста, збагачуючи життєвий досвід дитини.

         Кожен момент ознайомлення дошкільнят з рідним містом повинен бути пронизаний вихованням поваги до людини-трудівника, захисника міста, гідного громадянина. Завдання залучення дітей до життя міста, його історії, культури, природи найбільш ефективно вирішується тоді, коли на заняттях встановлюється зв’язок поколінь та пізнання найближчого оточення обов’язково пов’язується з культурними традиціями минулого.

                     Місто Берегово розкинулося на берегах невеликої річки Вірке, уподножія гір, схили яких засаджені виноградниками. Він відомий давніми традиціями виноградарства і виробництва вина.

             Заглянемо для початку в історію. Слід одразу нагадати, що історія закарпатського Берегова надзвичайно цікава і, на жаль, малодосліджена. Відоме місто насамперед тим, що воно здавна вважається неофіційним центром угорської діаспори, що мешкає на території області. За час свого існування декілька разів змінювало свою назву. Перша згадка датується 1063 роком – тоді це був мисливський маєток герцога Ламперта, молодшого сина угорського короля Бейли І. Так і було зазначено у документах тієї епохи – Villa Lamperti, або Лампертхаза, тобто помістя Ламперта. Згодом, під час правління короля Гейзи ІІ, сюди були запрошені поселенці, німці-сакси з далекої Саксонії. Вони стали першими ремісниками, які почали облаштовувати місто. І воно змінює назву на Лампертсас.

                  Уперше  назва Берегсас згадується у документі 1499 року в грамоті про передачу міста в управління графа Дьєрдя Белтекі Драгфі. Вона зберігалась  упродовж чотирьох століть – аж до Першої світової війни. За Тріанонським договором Берегсас відійшов до Чехословаччини. Саме тоді, у 1920-му, і з"являється нова назва міста – Берегово. За рішенням Віденського арбітражного суду від 2 листопада 1938 року місто знову повернули до складу Угорщини і змінили назву на історичну, але ненадовго. 28 жовтня 1944-го у Берегсас увійшли війська Червоної Армії, і незабаром він став частиною Радянського Союзу.

                 Берегово (Берегсас, Беріг) Засновано в 18 сторіччі. Берегово, як і його ім’я, показує: Саси, тобто німці, заснували і потім були першими жителями Берегсаса. Цих німців переселив в Берегово угорський король Гейза 2. Перша назва була Берегово Лампертгаза.

В перебіг багатьох століть власниками поселення були угорські королі. У 1141 році після багаторазових нападів половців король Гейза ІІ переселив в місто саксонців. З того часу його сталі називати Сасом, Лампертсасом, Лумпрехтсасом, Лампертхазой.

            Широко відома легенда говорить про те, що місто засноване значно раніше.  У зв’язку з цим, відомий дослідник-етнограф Тіводар Легоцкий пише: “Що стосується легенди, згідно якого пастух Сас на місці нинішньої римо-католіцької церкви в ямі, розритій копитами биків, що воюють між собою, знайшов великий скарб і побудував на цьому місці церкву, а навколо неї місто, яке пізніше назвало Берегсасом, не має історичного підтвердження.”

       Починаючи з 1504 року місто в документах називали Берегсасом.