4     Золотих правила, аби вижити під час карантину з дітьми

Пам’ятайте, карантин - не привід для соціальної ізоляції. Адже сучасні технології дають змогу спілкуватися на відстані - у скайпі чи інших відеомесенджерах. Обладнайте простір для спілкування з близькими в інтернеті - знайдіть зручне місце для ноутбука, планшета чи смартфона, розташуйтеся так, щоб усі, хто бажає спілкуватися, влізли в кадр. Тепер можете влаштувати онлайн-чаювання з друзями, із якими ви побачитеся офлайн після карантину.

Обладнайте місце для пустощів. Діти, які вимушені сидіти в чотирьох стінах, можуть легко звести батьків із розуму. Здебільшого через те, що дітям складно витримати вимушену фізичну пасивність. Емоції, переживання, страхи дітей потребують прямого виходу, через фізичну актив­ність. Відведіть для дітей спеціальне місце, де вони зможуть щодня хоча б трішки побешкетувати - пострибати, поверещати, потупотіти ногами. Бажано, щоб дратівливі родичі, які не витримують галасу й шуму, могли сховатися подалі від цього місця. Організуйте для дітей активні ігри - піжмурки, квач, «Море хвилюється» тощо. Робіть разом ранкову зарядку.

Уникайте гіподинамії. На відміну від дітей, дорослі не відчувають потреби у фізичній активності. Однак це означає, що потрібно постійно сидіти на місці. Гіподинамія, тобто малорухливий спосіб життя, спричиняє порушення сну, травлення і гіпоксію мозку та організму загалом. Принаймні пів години на день приділяйте фізичним вправам. Нині в інтернеті можна знайти онлайн-уроки спортивних занять на будь-який смак: від йоги і аеробіки до танців та дзюдо. Не забувайте перед вправами провітрювати приміщення. Якщо діти долучаються до ваших занять - це добре. Адже що більше енергій вони витратять, то легше буде дорослим.

Будьте турботливішими до найближчого оточення, а передусім до себе. Подбайте про своє самопочуття - ніжтеся у ванні, висипайтеся, займайтеся тим, що вам до вподоби, балуйте себе приємними дрібницями. Якщо обираєте: заборонити щось дитині або дозволити - ліпше дозвольте. Не встрявайте у дрібні сварки. Слухайте тиху релаксивну музику, дивіться добрі, оптимістичні фільми. У спокійних і впевнених батьків - спокійні та впевнені діти.

                                                    Пам’ятка «Перші кроки до дитсадка»

Шановні дорослі!

Допоможімо разом малюкові знайти своє гідне місце в дитсадку. Адаптація, тобто звикання, - явище двоїсте. Воно залежить однаковою мірою від мами з татом і від дитини. Якщо дорослі впевнені, спокійні, доброзичливі – усе буде гаразд! Нервовість, неспокій передаються дітям і адаптація ускладнюється.

Прийміть кілька практичних порад:

- виробляйте свої ритуали прощання й зустрічі, «прикрашені» особливими знаками;

- пошийте «чарівну» сумочку, заведіть коробочку з набором домашніх предметів: родинних фотографій, носовичків, а також інших дрібничок, які в повсякденні належать дорослим. Ці речі пов’язуватимуть дитину з відсутніми родичами;

- принесіть одну – дві улюблені іграшки, книжки, тарілочку, горщик (у разі потреби)-

- домовтеся про спілкування дитини з Вами телефоном;

- станьте спільником і помічником вихователів (проведіть ігри, поставте сценки-мініатюри, розкажіть казки дітям усієї групи).

Щодня при зустрічі обіймайте малюка, покажіть, що ви радієте йому. Не бійтеся попросити дозволу взяти з дитячого садка додому іграшку, книжку, яка сподобалася дитині. Адже їх потрібно повертати, а це серйозний привід для зустрічі завтра!

Повірте, надійде час, коли дитина з особливим смутком буде розлучатися з першими вихователями. І, вже ставши школярем, неодноразово, відкрито або потай, прибіжить до свого дитсадка хоч на хвилинку.

Як привчати дитину до горщика (поради батькам дітей раннього віку)

Рано чи пізно у кожній родині, де є маленька дитина, виникає питання: як привчити дитину до горщика. Колись батьки прали пелюшки та штанці, тому й привчали дитину до «дорослого життя». З появою памперсів Ви не поспішаєте садити дитину на горщик. Але надмірний поспіх також не дає позитивного результату.
Не вимагайте від дитини, щоб вона просилася на горщик раніше, ніж сама буде готова до цього. Передчасне настирне привчання часто провокує у дітей виникнення впертості і, навіть, неврозів. Першою ознакою того, що малюк почав контролювати свій сечовий міхур є сухий памперс після денного сну чи довгої прогулянки. Якщо Ви вирішили, що вашій дитині пора ходити на горщик, перш за все наберіться терпіння. Комусь вистачить і місяця, та є діти, яким потрібно набагато більше часу. Не тисніть на дитину! Якщо вона сходила на горщик, похваліть її. Якщо ж на неї спіткала невдача, ставтеся до цього спокійно. Звичайно, можна звернути на це увагу, але ні в якому разі не сваріть та не соромте дитину. Спробуйте спочатку садити маля на кілька хвилин. Обов'язково переконайтесь, що горщик теплий, щоб не відлякати дитину. Не примушуйте сідати на горщик, якщо дитина протестує. Пограйтеся: посадіть на горщик іграшку. І не прибирайте горщик далеко, ніби це якійсь непристойний предмет. З цієї ж причини краще привчати дитину до горщика в її кімнаті, а не в туалеті.
Іноді батьки вважають, що дитина робить «це» у штанці на зло. Таке буває, коли батьки хочуть занадто контролювати малюка і він виражає свій протест. Можливо, Ви занадто суворо ставитеся до цього, караєте дитину. Щоб такого не було, треба набратися якомога більше терпіння і приділяти більше уваги дитині.


                                              

                                                   Привчаємо до порядку

Усі діти прагнуть бути самостійними, але вони не завжди погоджуються виконувати доручення батьків.
Якщо діти з раннього віку починають допомагати батькам по господарству, то вони будь-яке нове заняття сприйматимуть не як повинність, а як можливість навчитися чогось нового. Але, на жаль, мами і тата часто скаржаться на те, що їхня. дитина виконує усі доручення «з-під палки». Як же виховати у малюка відповідальність і свідоме ставлення до дорученої справи?
Насамперед, мами і тата повинні подбати про те, щоб у малюка були свої обов'язки, які, окрім нього, ніхто не виконуватиме. Наприклад, дошкільник має після прогулянки почистити черевики і повісити на місце свою курточку, скласти перед сном іграшки і прибрати зі столу після обіду... Коло обов'язків може бути різноманітним, головне - не доручати робити те, з чим йому буде важко впоратися.
Спочатку ненав'язливо керуйте процесом. Хочете, щоб малюк витер пил на меблях? Покажіть, як це потрібно зробити. І нічого, якщо перший досвід виявиться невдалим, не потрібно вказувати малюкові на помилки - і з часом він всього навчиться. Краще похваліть його. Можна навіть сказати: «Ти дуже добре впорався з цим завданням, тому тепер я довіряю тобі таку відповідальну справу, як миття за собою посуду». І ось вже звичайна робота у домі із категорії «примусової» переходить у спосіб заохочення, і малюк буде із захопленням виконувати будь-яке ваше доручення. У дошкільному віці, коли малюка ще тільки починають залучати до праці, дуже корисно заохочувати й нагороджувати його за кожну виконану роботу (хоча б наклейкою або зірочкою), це стане для нього гарною мотивацією.
І ще один важливий момент: намагайтеся все робити разом із малюком.
По-перше, це найкращий приклад і стимул для нього.
По-друге, ніщо так не об'єднує, як спільна праця.
Батькам варто замислитися і про те, як поводитися, якщо малюк не виконав доручену справу.
Він має розуміти: до вимог дорослих варто ставитися із повагою, а байдужість та небажання не залишатимуться безкарними. Тому потрібно із самого початку обговорити це з малюком. Йдеться не про тілесне покарання або щось подібне, що принижує гідність маленької людини, а про те, щоб навчити малюка дотримуватися слова. Пропонуючи малюкові щодня прибирати свої іграшки, домовтеся з ним: «Ти маєш починати класти на місце іграшки одразу, як тільки я тобі нагадаю про це, і зробити це потрібно до початку вечірнього мультфільму. Якщо за цей час ти не прибереш іграшки на місце, їх приберемо ми. І два дні ти не будеш ними гратися».
Головне в такій домовленості - бути послідовним і не змінювати рішення. Якщо це вийде - малюк навчиться вчасно виконувати обіцянку. В іншому випадку - він думатиме, що завжди знайдеться спосіб «ухилитися» від обов'язків.